Сьогодні, 5 квітня, відбулась зустріч студентів та викладачів факультету психології з випускником магістерської освітньої програми “Психологія”, громадським діячем, волонтером і військовослужбовцем Русланом Павловим на тему “Волонтерство як засіб соціальної мобілізації й самовідновлення під час війни”.
Зустріч модерували декан факультету психології професор Лариса Заграй і заступник декана доцент Галина Федоришин.
Під час зустрічі було обговорено питання емпатії та людяності на військовій службі, які гуртують військовослужбовців у команду; питання страху смерті та страху невідомого. Так, Руслан поділився тим, як він зустрівся віч-на-віч зі страхом невідомого, коли приймав рішення йти воювати добровольцем: «Треба розуміти, що невідоме – не так страшно. Коли настав той час, то ми спочатку пройшли навчання, далі перший виїзд і адаптацію. Можна вижити будь-де, головне приборкати свій страх. Якщо знати що робити під час небезпеки, цей страх можна приборкати. Ті, хто цікавився психологією, були сильнішими».
Присутні в аудиторії студенти, а також ті, які приєдналися до зустрічі онлайн, ставили запитання Русланові. Ось деякі з них:
- «Ви кажете, що емпатія важлива на війні. Але війна – це смерть. Чи не заважає, навпаки, емпатія на війні?»,
- «Чи можете описати на прикладі ситуації, як командир, як використовували психологію для приборкання настроїв групи?»,
- «Як Ви зараз почуваєтеся у цьому середовищі, де немає бойових дій?».
Відповідаючи на запитання управління емоційним станом групи, Руслан Павлов звернув увагу на силу лідера, який вміє підібрати влучні слова для побратимів, і силу присяги, «яку можна у важкий момент промовити і яка б наповнила сміливістю».
Руслан Павлов є автором присяги, яку він написав для навчального центру НГУ.
Даю цю священну клятву собі та своїм братам !
В очі сміливо дивитись страху та усім ворогам !
Якщо зустріну в бою ворогів України !
Моя лють перетворить їх тіло та зброю в руїни !
Я охоче проявлю справжню мужність, та міць в бою !
Завдання завершу хоч навіть залишусь один в строю !
Я в битві отримую славу, загартую свій дух !
Я ніколи не кину своїх, я Воїн, я Брат, я Друг !
Стоятиму купно, пліч-о-пліч з братами у парі !
Я клятву даю із честю служити своїй державі !
Знання соціальної психології допомагали Русланові як заступнику командира батальйону «Сафарі». Щодо адаптації до цивільного життя, то волонтерство стало тією діяльністю, яка допомагає не поринати у спогади, самовідновлюватися і приносити користь. Волонтерство – це діяльність, яка здійснюється добровільно для суспільства чи окремих соціальних груп, без розрахунку на винагороду.
Руслан Павлов наголосив на не менш важливій ролі волонтерства і для цивільних, знайомих, друзів, родичів яких воюють, і які «свідомо чи несвідомо переживають почуття провини, деструктивне почуття провини, яке приводить до конфлікту – несприйняття військових». Руслан продовжує, що виходом є волонтерство. «Ніщо так не допомагає подолати почуття провини як волонтерство. Люди відживають, починають підтримувати інших. Це рушійна сила, яка бореться з усіма страхами й почуттям провини. Це те, що може об’єднати нас всіх».
Результатом зустрічі стала ініціатива створити спільний з благодійним фондом «Сила добра» проєкт для допомоги 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України, котрий планується реалізувати до Великодня. «На собі відчуєте, як це, налагоджувати містки між військовими й цивільними», – підсумував Руслан Павлов.
