На прикладі життя маленької дівчинки Лізи, яка постійно втікає від пияцтва батьків і шукає прихистку в природи, у світі уяви, де панують ігри й музика, а не страх і покарання, завдяки неперевершеній драматургії і режисурі Оксани Бурої, студенти 3 курсу ОП «Психологія» у межах курсу «Психологія насилля» змогли зануритись у світ дитячого сприйняття світу дорослих. Фільм «Лізо, ходи додому!» дозволяє усвідомити жах ситуації сімейного насилля й водночас, завдяки наповненню численними метафорами, не піддатися темряві гнітючих подій на екрані.
Здійснивши психологічний аналіз фільму, більшість студентів відмітили глибоку самотність дівчинки, яка «мов равлик намагається сховатися до мушлі», «життя якої схоже на сухе дерево без листя посеред літнього лісу». Також зауважили, що окрім батьків, дитина все ж мала дорослого, який надавав підтримку і дозволяв їй у безпечному просторі проявитися. Цей факт є надзвичайно важливим у ситуації насилля в сім’ї, оскільки додає стійкості і сили пережити неблагополуччя.
Кожен з нас може стати таким значимим дорослим і допомогти дитині, яка страждає від сімейного насилля. Такі фільми ще більше спонукають до опанування фаховими психологічними знаннями допомоги дітям, членам родин, які переживають насилля, – підсумували студенти.
Дякуємо ГО «Молода Просвіта Прикарпаття» та громадському простору «Молода Просвіта», Тетяні Пігурській за можливість відвідати кіноклуб Docudays UA, за супровід, за важливі акценти, розставлені під час аналізу фільму.
